Коли народ відчуває себе одним народом?

Коли громада відчуває себе  єдиною спільнотою на даній території,   коли  вона об’єднана  однією ідеєю,  однією проблемою, метою, планами  чи не дай,  Боже,  бідою. Українцям пощастило пізнати це відчуття єдиного народу, коли вони об’єдналися  в МАЙДАН, після нечуваного свавілля  і наруги над волелюбним народом  колишньої  влади. Та почуття власника, господаря своєї землі в українців десятиліттями  руйнували і вибивали  війнами, голодоморами, гулагами і іншими приниженнями і знущаннями над  людською гідністю. І тому сьогодні відчуття причетності кожного до спільного майна, до спільного національного багатства, до надр, до природи у декого з нас приглушене, загнане кудись далеко в утробу. Та воно ще живе в українців, воно  просто ще  боїться вирватися назовні, але це відбудеться скоро. Хочу поділитися  з читачами тими  несміливими, але явними паростками  того, що яреськівчани вже відчувають себе однією  спільнотою, громадою - власником національного багатства, громадою-охоронцем публічної власності. Нехай воно ще проявляється через призму свого приватного інтересу, але нехай це буде і так. Коли громадяни думають не лише про своє, що знаходиться  за   власним порогом, але  й про  громадську дорогу,   про ліс, про річку, про стежку, про криничку, про соловейка, про чисте довкілля – це ж здорово, це вже, як кажуть діти, круто. Ви всі   знаєте, що колись у нас на  Яреськівському Подолі був стратегічно важливий військовий понтонний міст,  який існував десяток літ, потім  завдяки не менш стратегічному мисленню тодішнього голови колгоспу Сукача Михайла Григоровича був збудований сьогоднішній міст, що з’єднує лівий і правий берег річки Псел, який  слугує тепер нам доброю пам’яттю про  нашого легендарного  односельця – голову колгоспу  з минулого, містком до припсільських сусідів і місцем спільного відпочинку громади. І те, що  учні  7-го класу  Яреськівської загальноосвітньої школи з любов’ю  розфарбували цей міст у кольори українського прапору, що місцеві лісники і пилорамники завезли  дерев’яні  обрізки для  кострищ (для печеної картоплі, куліша та  шашликів), що дорожники  безкоштовно  вирівняли грейдером під’їзд до пляжу і до лісового містечка є прикладом небайдужості і причетності наших людей до спільної  хорошої справи. Дивлячись на це,  і при активній і безвідмовній участі  підприємця Книша І.В.  працівників з благоустрою  Яреськівської сільської громади було вивезено і утилізовано  близько десяти саморобних дерев’яних ящиків -  смітничок, відремонтовано саморобні  столики і лавочки, навіси  і спортивні площадки. Адже колись їх хтось зробив з любов’ю не лише для себе, але і для всієї громади. Сьогодні наша делегація відвідала це місце відпочинку (до речі досліджене і дозволене документально  аквалангістами), адже воно стало популярним останнім часом для спортивних змагань команд Яреськівського цукрового заводу і  ТОВ « АФ « ім. Довженка», для любителів всенародного  свята  Івана-Купала, для туристів – байдарочників, заїжджих гостей,  котрі  дивуються, що у нас можна відпочивати безкоштовно,   для  яреськівчан всіх поколінь і рівня здоров’я, адже до цього містечка є прекрасна,  нещодавно відремонтована асфальтна дорога для всіх видів транспорту. Тому ми хочемо порадувати і припросити  бажаючих долучитися до розбудови цього аматорського рукотворного силами громади лісового містечка, а головне не руйнувати його, бо в ньому душа громади, яка співає  стоголосими пташиними аріями.   Сьогодні нас зачарували солов’ї!! Це щось дивовижне - співають солов'ї,  дзюрчить водичка в річці, вітерець  куйовдить волосся, сонечко зігріває тіло, а навколо  райська природна  безлюдна тиша. Згадався   Олександр Довженко! Він таки знався на  справжніх принадах української землі!!!

Члени делегації Яреськівської сільської ради.

« повернутися до списку новин

Логін: *

Пароль: *